Славутко люксове карбюраторне 1.2L

[Sergik32]

а класика то змінюється, колись запорожець був в мерсяку, тепер славута в крузаку. ти що просто ручником гальмував, чисто для попробувати? я і сам так роблю деколи, бо задні так і чиркають по барабану уже пару років, ніяк притертися не можуть.

[Toris]

а класика то змінюється, колись запорожець був в мерсяку, тепер славута в крузаку.

Страховики та інші клієнти ржали вслух всією конторою, коли ми оформлювались.

ти що просто ручником гальмував, чисто для попробувати?

Нє. Подробиці трохи розкрию у бортовику, а поки що триматиму інтригу.

[Володимир]

а класика то змінюється, колись запорожець був в мерсяку, тепер славута в крузаку.

Страховики та інші клієнти ржали вслух всією конторою, коли ми оформлювались.

ти що просто ручником гальмував, чисто для попробувати?

Нє. Подробиці трохи розкрию у бортовику, а поки що триматиму інтригу.

Ти що в страховій працюєш?

[Toris]

Ти що в страховій працюєш?

Нє. Просто створилась сенсаційна ДТП. Я звичайний клієнт страхової компанії.

[Володимир]

Ти що в страховій працюєш?

Нє. Просто створилась сенсаційна ДТП. Я звичайний клієнт страхової компанії.

Зрозуміло, бо щось страховик на славуті, то трохи смішно виглядає.

[Sergik32]

Торіс, давай признавайся, ти де працюєш, тіко не кажи що модератором на славутоклубі.

[Toris]

Торіс, давай признавайся, ти де працюєш, тіко не кажи що модератором на славутоклубі.

Ситуація така, що або я деанонімізовуюсь, більше нічого не пишу і самовипилююсь з форуму, або натхненно пишу, не розкриваючи свою персону. Особливих таємниць немає, але нюанси таки є.

[Sergik32]

ну прям секретний агент 00ТОРІС

[Валерий]

а класика то змінюється, колись запорожець був в мерсяку, тепер славута .

На мою славутку хамер наїхав. В мене задньому бамберу хана. А на хамері тільки номерний знак відпав. Правда попався нормальний чувак. Все оформили. Но бабло з страхової єле вибив.

[Toris]

Продовжую мемуари.

{мемуари}

...Поки Торіс відпочивали в Карпатах, курсанти тим часом вже почали курс практичного водіння. Мій інструктор вже двічі телефонував, запитуючи, що я собі думаю? А в мене на роботі накопичилось роботи і ніяк не можу в робочий час накатувати програму. Нарешті якось сподобився потрапити в робочий час до інструктора. Запропонував йому окрему оплату за тренування мене в неробочий час та вихідні дні. А він каже "нє" і хоч ти його встрель! Мовляв, вистачає роботи вдома, діти, внуки. Добре, думаю собі, сьогодні тренуємось, а далі буде видно. Я все одно знайду вихід з ситуації.

...А зараз я маю розповісти, чого це я такий сміливий, що вирішив вивчитись і отримати права водія.

Річ у тому, що років з 10 тому, чи, може, навіть 15, один мій клієнт запропонував мені бартер послуг: я навчаю його роботі з комп'ютером, а він навчає мене керуванню автомобілем, щоби чоткий паца Торіс знав, як себе поводити з чотириколісним другом, якщо що. Мені взагалі цікаво навчатись чомусь новому, тому я погодився і ми провели один одному взаємні експрес-курси. Тренували мене теплими літніми вечорами за містом на Mazda 626, Fiat Doblo i на якомусь бусі типу VW Transporter T4. Цікаво було. Мій водійський прогрес був набагато кращий від його комп'ютерного, тому ми вирішили навчити комп'ютерним основам його дружину. Вона вчителька і її прогрес був уже такий, як треба. Власне вона була гарно мотивована, оскільки її колежанкам комп'ютер сильно допомагав у роботі. Ми з клієнтом десь разів з 10 покатались, а потім він подався на заробітки за кордон.

В результаті "прокачки головного героя" я отримав нові навички, які один раз дуже сильно знадобились. Але про це розповім трохи згодом, як буде натхнення.

[Toris]

{мемуари}

...Так от, сідаю я, значить, за кермо навчальної славутки, весь такий при пам'яті, що колись трохи їздив за містом. Інструктору натякнув з гідністю, що, мовляв, я майже ас і зараз покажу майстер клас. Інструктор розвеселився, але якось придушив свою іронію. Ну шо, набрався я ганьби: клієнт колись натаскував мене на налаштованих потужних інжекторах, а тут майже вбита карбюраторна славутка. Я глох при будь-якій можливості: при рушанні, при переключенні передач, на естакаді. Поки проїхали тренувальний майданчик - був геть мокрий. Літо, спека і ганьба. Я - шокований! Інструктор дав машині остигнути, перекурив, попаскудив мене трохи, посадив пасажиром зправа, сам сів за кермо і спокійно показав, як треба проходити тренувальний майданчик. Я так зрозумів, що тепер інструктор - мій кумир. То ж треба, в розп в розгільдяя з'явився кумир!

Не встиг я оклигати від ганьби, аж інструктор дає команду на виїзд з території автошколи! Відчуваю, що у мене піднялась напруга десь в районі адреналінового вихлопу і очі стали дуже красномовними. Розказую інструктору щось про совість, безпеку руху та любов до ближнього. Пропоную гарно відкатати майданчик, щоби надійно. Перше заняття, як не як. А він мені каже, що я непогано відкатав, прямо як ас, якби не глох. А ще в нього є дві чарівні педальки, якими він мене поправить, якщо що. І ще в нас табличка "У" на даху та всілякі гарні написи по всьому фюзеляжу. Одним словом, вміє заспокоїти, холєрник. Їдемо в місто? - без проблем!

...Ледь втрапив у широко відкриті ворота. Цікава штука, ця психологія страху: поки спокійний - все вдається, а як збентежений - то вдається все, що не треба, окрім того, що треба. Постояли, я заспокоївся і ми їдемо далі. На перехресті з головною дорогою побачив колєжанку з чоловіком - радісно махаю їм. Вони теж вітають мене - а інструктор починає гнути йоби, мовляв, не відволікайся. Пробую його присоромити, мовляв, хіба ж можна на таку гарну даму не звернути увагу? Пропустили купу машин, інструктор вже втомився нервувати. З горем пополам якось виїхав на головну дорогу, а інструктор єхидно так запитує, чи бачив я, що там на знаках намальовано? В мене очі, як блюдечка: які знаки, шеф?! Я дорогу ледь бачу, дай, Боже, розібратись з керуванням, стільки тут всяких педальок-ручечок! З'їхали на другорядну дорогу, бо щось мені страшно.

[Володимир]

Щось я не розумію, в першому пості ти вже четвертий місяць катаєшся, а тут після 3-х місяців після того повідомлення не можеш рушити.

Торіс: так мемуари пишу. Не хочу порушувати хронологію, а побалакати люблю, коли є натхнення. http://slavuta-club.info/forum/index.php?topic=14724.msg506180#msg506180
Десь за 10 мемуарних повідомлень маю вийти в реальний час. Відповів прямо тут, щоби не плодити повідомлення.

[Toris]

{мемуари}

...Так от, їдемо, значить з інструктором, веду боротьбу з педальками-важільками, інструктор щось там розповідає повчально і допомагає курсанту своїми педальками. Планета крутиться, життя рухається належним чином, я оптимістично здобуваю новий досвід. Знову виїхали на головну дорогу, дисципліновано так йдемо в потоці. Звернув увагу, що автомобілі ззаду стараються не наближатись до мене близько і обганяють також обережно, аж якось навіть шанобливо. Заспокоївся: навколишні автівки таки тримаються на відстані від навчальної славутки.

Доїжджаємо до перехрестя, де маю повернути наліво, випускаю спереду кілька машин, дисципліновано блимаю поворотником - аж тут бачу, що з того повороту наближається до мене здоровенний такий білий автобус з пасажирами! Інструктор командує їхати, а я відмовляюсь і показую йому на автобус, мовляв, давай пропустимо його. Інструктор гне йоби, каже, що в нас головна дорога, з нами правда і той автобус зараз нас пропустить. А в мене інстинкти увімкнулись, затягую ручник і кажу, що хай йому грець, не поїду я під той автобус! Автобус тим часом зупинився. Інструктор показує: "Він тебе пропускає". А я здаю назад трохи і показую автобусу через переднє вікно, щоби їхав. Ззаду сигналять, інструктор лютує, я червоний від стресу. Автобус, бачачи таку драму, таки вирішив їхати. Проїхав. Інструктор каже: "Все. Їдь." Я рушаю, аж тут інструктор різко гальмує своїми педальками. Я дивуюсь, а він показує здоровенного мерседеса зправа, який летить туди ж, куди і я маю заїхати, але по іншій смузі. Я знову дивуюсь і кажу, що він нам не заважає. А інструктор пояснює, що невідомо, хто там сидить за кермом, що воно собі думає, права можуть бути куповані і тому він запросто може звернути прямо нам в борт без попередження про маневр поворотником. Пропускаємо мерса, який не порушив та входимо в поворот. Трохи проїхали, інструктор командує зупинитись біля чогось там, вискакує з машини і прикурює цигарку. Каже, що з тим мерсом і мною його вхопив стрес. Тут я усвідомлюю всю ситуацію і мене розбирає сміх. Розповідаю інструктору, що не треба на мене так реагувати - а він ображається, що я його не слухаюсь. Обіцяю надалі бути більш слухняним. Повертаємось на базу. "Круті" мерси більше не траплялись, стрес минув, я отримав задоволення від процесу.

Додому йду пішки, перед очима стоять яскраві моменти першої тренувальної місії. Ми вижили. Життя - прекрасне!

[YUKON]

{мемуари}

...
Додому йду пішки, перед очима стоять яскраві моменти першої тренувальної місії. Ми вижили. Життя - прекрасне!

Дядьку Торіс, ти думав, що ти один такій?
Я, коли вперше сів за баранку КАМАЗа 4310, да і взагалі вперше за баранку такого здоровенного авто, за малим не відкрив двері стоячому біля обочини Москалю ( ...афтамабіль Мацквіч, паслєдняя мадєль), власник якого відкрив тії двері на "всю"...дякуючи інстракторові...дверина отієї валяки залишилась на місті, бо він зумів вчасно викрутити баранку.
Таким чином я з 16 років вважав і до сих пір вважаю...що москалів треба забирати на дорозі і замість них видавати метлу, що є повним його (москаля) еквівалентом. Отаке!

[Toris]

{мемуари}

Для наступної моєї поїздки знову довелось відпрошуватись з роботи. Пройшовся по інструкторах - усі, як один, сказали, що працюють лише в робочий час. Мабуть, шабашать десь після роботи. Я їм додатковий прибуток пропонував на їхній вибір, гроші показував у новеньких двохсотгривневих купюрах - а вони "зайняті". Холєра, доведеться брати відпустку, щоби відкатати навчальну програму...

...Заняття відкатали нормально, інструктор вже трохи попустився після минулого тренування. Я так зрозумів, що він не відчуває мене, тому не знає, як правильно пояснити, а в стресі просто казиться. Старанно слухався його геть усю місію. Навіть по команді десь трохи їхав 40 км/год по місту, хоча було дуже страшно. За годину добряче втомився. Та й спека... А інструктор задоволений, каже, що я правильно його слухався і все правильно робив. Авжеш, я вже потроху починаю бачити дорогу, хоча знаки ще не маю часу роздивлятись. Тако згадую, що кілька секунд тому там щось висіло - а що воно там було, невідомо. Тренер прогнозує, що до 5-6 поїздки маю вже непогано їхати, як на курсанта.

Остаточно переконався, що навколишні автівки таки добряче остерігаються нашу навчальну славутку. Воно й правильно. Трохи позловживав ситуацією. Весело.

Виявив проблему з відчуттям зчеплення лівою ногою: грім його знає, де там вільний хід, де там хапає і який хід того хапання. Не відчуваю ту педалю продовженням свого тіла, хоч убий. Славутка смикається, інструктор лається, я свідомо не беру це все до серця і вперто пробую намацати та запам'ятати правильні позиції ноги та м'язові відчуття. Не вдається. Правду кажуть, що для закріплення м'язової пам'яті необхідно 10000-15000 правильних рухів. Хочу проїхатись без взуття, щоби відчути педалі шкірою ступнів без ізоляції підошвами взуття. Інструктор дає добро. Кладу босоніжки під задні сидіння і пробую їхати босоніж. Курва! Додалось ще більше відчуттів і я геть заплутався в педалях! Сенсорна система перевантажилась і когнітивний модуль перейшов у режим споглядання (созерцания) ситуації, замість того, щоби навчатись. Пройшовся, поскакав босоніж по гарячому асфальту, щоби збити "сенсори". Пригадав, як змолоду після занять йогою бігав по гранітних камінцях роззутими і нічого мені не було. Розслабився. До завершення місії так і катався босоніж. Все одно глючив на зчепленні, але педалі у просторі відчував гарно.

...З дозволу інструктора сам себе відвіз додому. Розписався в щоденнику занять і роздивився, нарешті, навчальну програму водіння. Еге, та я стану нічого собі їздуном, якщо ми її здолаємю, цю програму.