ZAZ 11030840 Slavuta 1,3 Li 2003 -> Lanos SE 1.5i 16/SOHC 2011

Автор Ivan1988, 23 Травня 2018, 14:21:48

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Ivan1988

Цитата: Славик від 02 Серпня 2022, 21:58:52
Привіт, як у вас справи?
Привіт. Все  по старому. Нічого не змінюється, лінія фронту не зазнає суттєвих змін вже 5 місяців. Окупанти вже створюють свою адміністрацію, керівництво завезли з рашки, бо місцеві не хочуть. Роблять вид якоїсь діяльності. Планують одну школу і один дитсадок запустити, але не думаю що в них вдастся, в школі витягли побиті вікна, нові не привезли. Кажуть, що віддали нас під шефство Пензи, нібито вони все відбудують, брешуть людям і не соромляться. Зв'язку, газу, медицини немає. Зв'язок підключають свій, але його покриття дуже погане. Я користуюсь Водафон, ловлю сигнал на даху будинка з неокупованої території.
Інтенсивність бойових дій знизилася суттєво. Таке враження, що всіх все влаштовує. Орки вже нікуди не двигаються, і наші сидять в окопах. Відчуття того, що все йде до заморозки. Хлопці наші вже два місяці не можуть одне село на три вулиці взяти на нашому напрямку, лише домоглися тимчасового переходу його в сіру зону. Так що скоріш за все розмови про якийсь наступ та деокупацію вже в цьому році це казочки. Зі своїм народом треба бути відвертими, а не розказувати спочатку потерпіть 2-3 тижні, потім 2-3 місяці, скоро скажуть рік, потім ще більше. Хочеться вірити в краще, але факти інші. Лише поодинокі артобстріли інколи нагадують, що ЗСУ десь поруч. Орки також стали рідко від нас стріляти артою, 1-2 рази в день обережно на відстані застосовують авіацію (пара вертольотів або пара літаків). Чотири дні від нас взагалі не працювала ворожа арта, бо боєприпасів не було, знищили склади в тилу, але наші все одно не просунулися, говорять немає в них такого наказу. От і все.
Окупанти вже почувають себе як вдома, приїхали і кадирівці і ті що з літерою V. Селяться в будинки і квартири місцевих, які тимчасово виїхали. Інколи дають мізерну гуманітарку, пенсіонерам обіцяють 10 тис. рублів. Паспорти в нас поки що не роздають. Колишніх АТОвців, тероборонівців та просто патріотів продовжують находити і саджати в підвали або вивозять у Токмак. Все жорстко в них. Не так як в Україні СБУ всім все прощали. Пам'ятаю як у нас співробітник на роботі з 2014 року ходив і всіх агітував за руський мир, здали його в СБУ, ті з ним трохи поговорили, сказали що так ніззя, навіть пику не набили. Він і зараз ходить і обливає брудом Україну і радіє рашистам.
Так що такі в нас справи. Багато людей тримаються з останніх сил, не йдуть на співпрацю. Хоча змушують комунальників, енергетиків, МНС, лікарів, вчителів та інших. Багато хто виїхав, багато тих хто відмовляється співпрацювати, але працює на своєму робочому місті, щоб  місто остаточно не вмерло. Але бачу що віра в людей у визволення пропадає. Україна хоче припинити навіть мінімальні виплати працівникам з вищевказаних професій. Тому якщо анонсованого звільнення півдня не буде в найближчі 1-2 місяці, і виявиться що то звичайна інфомаційно-психологічна атака на ворога, думаю люди почнуть ламатися психологічно і будуть пристосовуватися до нових реалій життя з ворожим паспортом в руках.

Toris

Богу дякувати, Іване, що Ви живий! Це головне.
Дякуємо, що з'явились і розповідаєте; ми тут переживаємо за Вас та форумців, котрі також під окупацією.

igo61

Ivan1988, если действительно хочешь выехать, глянь чат в "телеге" под названием "Как доехали". Люди делятся опытом выезда на подконтрольную территорию. Там же в прикреплённых сообщениях есть ссылки на перевозчиков и маршруты для самостоятельного проезда. Буквально сегодня видел отчёт мужичка, выезжавшего из Полог через Токмак на Васильевку. Проблема только в Васильевке - приходится ждать 3-6 суток при самостоятельном выезде своей машиной, ожидание на жаре и проезд "серой зоны". Перевозчики проходят за день-два.
Наступ готовится, но не так скоро, как хотелось бы. Тримаймося!
Куда ты скачешь, гордый конь, и где откинешь ты копыта?

Ivan1988

Цитувати виділенеБогу дякувати, Іване, що Ви живий! Це головне.
Дякуємо, що з'явились і розповідаєте; ми тут переживаємо за Вас та форумців, котрі також під окупацією.
Я також дякую, що не забуваєте. Теж за всіх переживаю. Мені останнім часом стало дуже складно психологічно, інколи здається що їде дах. Вибухи в декілька сот метрів не лякають вже, навіть не прокидаюся вночі коли все здригається. Лякає самотність та невизначеність. Коли вимкнули зв'язок стало ще важче. Не уявляю як взимку лізти на дах, щоб кудись додзвонитися. Йдеш по розбитій вулиці, а на зустріч ледь знайома людина, а ти радий його обіймаєш як рідного, бо інших в місті немає.

igo61

Треба їхати! В моїх теж такий стан. Далі буде зле. Я своїх готую на виїзд. Вже вдруге. Перша спроба вийшла невдалою.
Куда ты скачешь, гордый конь, и где откинешь ты копыта?

Ivan1988

Цитувати виділенеIvan1988, если действительно хочешь выехать, глянь чат в "телеге" под названием "Как доехали". Люди делятся опытом выезда на подконтрольную территорию. Там же в прикреплённых сообщениях есть ссылки на перевозчиков и маршруты для самостоятельного проезда. Буквально сегодня видел отчёт мужичка, выезжавшего из Полог через Токмак на Васильевку. Проблема только в Васильевке - приходится ждать 3-6 суток при самостоятельном выезде своей машиной, ожидание на жаре и проезд "серой зоны". Перевозчики проходят за день-два.
Наступ готовится, но не так скоро, как хотелось бы. Тримаймося!

Я знаю як виїхати. Це складно, довго, небезпечно, але можливо. Не можу поки що на цей шаг підти, бо це може бути в один кінець. В мене немає фінансових збережень, щоби купити десь житло чи просто зняти на тривалий час, а те що маю вдома відберуть та розграбують. Не мало місцевих, що виїхали навесні вже повертаються зі словами "Нікому ми там не потрібні" і "Я тут народився - тут і помру".  Вже сотню разів казали знайомі щоби виїхав, але коли відповідаю "Гаразд. Тільки поживу у тебе, не пару тижнів, а до звільнення Поліг" якось включають задню. Тільки один товариш пропонував довгостроково квартиру безкоштовно в Нікополі, але після того як місто почали обстрілювати, варіант відпав.
Дуже складна дилема, і вдома залишатися перспектив немає і виїхавши не будеш мати житла і доходу. Та й батьки вдома з якими зв'язку не буде, якщо поїду, при цьому родина там в Дніпрі і я вже не можу без них. Який вибір не зробиш він буде болючий.

ВКБ

Якщо ти в авто, то все в тебе добре -  ти жируєш.

Славик

Так, на жаль багато брехні з нашої сторони, про русьню я мовчу, їх не слухаю. Будемо надіятись, що ця брехня заради перемоги. Не падай духом, віра помирає останньою. Але мені не зрозуміло чому ти кажеш що нема куди виїхати, якщо твоя сім'я уже і Дніпрі?

vladishtm

Славута 1,3Li 2009
ЭБУ М10.3+  М113111SL132022         
исправ.MIKAS11.0.AEC 02.33.111Dec2

Romka

Дякую за чесну інформацію.
Важко щось радити зараз. Єдине, не падай духом та бережи себе. Виходь на зв'язок. Ми з тобою.
Slavuta BRABUS 1.3L LPG 4

Ivan1988

Цитувати виділенеНе падай духом, віра помирає останньою. Але мені не зрозуміло чому ти кажеш що нема куди виїхати, якщо твоя сім'я уже і Дніпрі?
Віра ще не вмерла. Я впевнений що Україна переможе, але не хотілося б щоб це затягнулося на роки. Сім'я в Дніпрі, тимчасово проживають у квартирі разом з ріднею, які й самі живуть у зйомній квартирі, там ще крім них й інші родичі-переселенці. Я не знаю який термін вони зможуть ще там проживати, люди дуже гостинні і мене також гукають, але я розумію, що вони вже втомилися від гостей. Я був майже впевнений, що русня буде добиватися політичної цілі і перекинуть більшість військ на Слов'янськ з Краматорськом і буде шанс звільнити південь вже влітку по типу жесту доброї волі, але орки навпаки зараз перекинули війська щоби втримати південь, прорахувався. Тепер не знаю як буде далі. Більшість які виїхали навіть не уявляють як будуть жити далі, бо і повернутися не у всіх є куди, їх будинки чи квартири або вже заселили або розікрали. І там де живуть вже не вживаються з тими хто пустив пожити.
Цитувати виділенеДякую за чесну інформацію.
Важко щось радити зараз. Єдине, не падай духом та бережи себе. Виходь на зв'язок. Ми з тобою.
Дякую за підтримку, тримаємось.

Щодо ситуації на місці то останні дні наші ЗСУ дещо активізувалися. Вчора наприклад влупили по одному із скупчень орків і техніки. Били з якоїсь швидкострільної артилерії, бо нарахував десь 25 приходів за півтори хвилини. Кажуть багато двухсотих та спаленої техніки. Вони навіть свій мобзв'язок вимкнули на добу, щоб місцеві їх не здавали.  Вночі також було шумно, під ранок взагалі очевидці кажуть як бачили на північних околицях наша авіація била окупантів, я це трохи проспав, поки вийшов побачив лиш пів неба диму, горіло щось у них, що саме ще не знаю. Раніше наші тут наші не літали. А після обіду навпаки, над моїм будинком пролетіло три гелікоптера "Алігатор" з літерою V, так низько, що думав димохід будинку зачеплять. Так що не все ще заморожено. Окупанти вже третій день дистанційно мінують сіру зону на захід та північ від міста, мабуть готовляться до оборони. Все буде  ukr

romuald

Вже не загорами звільнення Вшого міста.

Ivan1988

Після об'яви могилізації на росії, проведення "референдума", заборони виїзду чоловіків віком 18-35 років конкретно пав я духом. Експерти всі почали говорити, що звільнити запорізьку область майже не реально, що ще більше нагнало смутку. Та коли почув, що виїзд через Василівку знову дозволили, але на декілька днів до кінця вересня то вирішив, що прийшов час їхати. Зібрав речі (одяг, фотоальбоми, документи... всього не взяти), попрощався з собакою, з акваріумом, будинком, батьками (це було найважче). Взяв з собою одну знайому дівчину, яка вже давно хотіла виїхати, але не було можливостей. Виїхали о 6 ранку 28-го вересня. До Василівки доїхали без пригод. Нарахував 12 блок-постів. Все стандартно, куди їдимо, що в багажнику, документи. Лише на одному донецький вирішив порозказувати мені про Майдан і як "бомбили Донбасс 8 лет". У Василівці стали в загальну чергу. Автомобілів було багато, але до вечора половину пропустили. Залишилися ночувати у машині. На наступний день настав ажіотаж. Дуже багато мажорів на позашляховиках купували за долари США пільгові місця у чеченів, які займалися організацією пропуску на блок-посту. Тому звичні люди майже не проїзжали і черга рухалася дуже повільно. Знову заночували в машині. За цей час з багатьма потоваришував, багато людей як з Запорізької так і з Херсонської областей. Патріотична атмосфера, допомагали друг другу. За мною їхала сім'я на Таврії, в них зламався стартер, трохи пришлось їх на тросі потягати. Вже 30-го були всі на нервах. Бо це останній день коли випускали машини, а "пільговиків" ставало все більше. Але після обіду нашу колону все ж таки виставили на узбіччя на тотальну перевірку. Все пришлось вивантажувати з авто, перевірка документів, навіть автоцивілку перевіряли. Потім був ще блок-пост фсбешників, там все фотографували, людей, машину, документи. А далі сіра зона. Їхали швидко, об'їжджали вирви на дорогах, проїзжали грунтовою балкою, далі село Кам'янське, там горіли два будинка. Весь цей час йшов обстріл, але то таке, я до цього  звик. Після виїхали знову на трасу і зустріли наших військових. Далі те, що мені не сподобалося. Спочатку нас всіх зупинили недалеко від сірої зони на трасі. Стояли більше години. Потім колоною під супроводом поліції нас об'їздними дорогами вивели на іншу трасу. Там знову стояли 2 години. Весь цей час нас охороняли з автоматами по всьому периметру як колону в'язнів на етапі. При цьому ніхто не перевіряв, що я там везу в автомобілі. Це було дуже не приємно. Ми всі за три дні втомилися, ще й наші нас чомусь не пускали в Запоріжжя. На вечір нас все таки колоною повезли в Епіцентр. Там  всі думали будуть якісь волонтери, щоб хоч чаю гарячого попити. Більшість потребувала в місці де переночувати. Але там абсолютно нікого. Була тільки поліція, все що вони зробили це вбили в планшет ПІБ номер та серію паспорта осіб, які приїхали. І то вносили дані з моїх слів, паспорт не подивилися, в багажник не заглянули. На питання людей де переночувати відповідали, що нічого не знають. Дуже холодний прийом. Це ще раз підтверджує, що переселенці-біженці можуть покладатися тільки на самого себе, це тільки по телевізору чиновники розповідають мовляв виїзжайте країна вам допоможе. Добре що в мене в Запоріжжі кум живе, який гостинно мене прийняв на ніч. А вже наступного ранку вирушив у м.Дніпро. Мій Ланос мене не підвів. Це було чудове відчуття знову бути за кермом. Доречі сподобалась мені ходова після заміни амортизаторів та верхніх опор. Авто стало трохи жорсткіше, зате керованість на вищому рівні. Та й по балці коли їхав коліями та ямами ніразу не чиркнув захистом двигуна, трохи вище морда стала та не так як раніше її розкачує. Хочу зробити Ланосу бюджетний ремонт кузова, який ще на початку літа побило осколками.  Але як будуть гроші. Бо зараз нові проблеми. Відсутність житла, відсутність роботи.

Toris

Богу дякувати, живий! :clap:

Краще звалити кудись від великих міст, у село яке глухе-забите, куди ракети і дрони не літають.

Ivan1988

Цитувати виділенеКраще звалити кудись від великих міст, у село яке глухе-забите, куди ракети і дрони не літають.
Та тут спокійно, відносно того звідки я приїхав. Вчора декілька ракет прилетіло, так було незвично спостерігати за панікою у місцевих.
Я ще не знаю де опинюся. Треба населений пункт з недорогою арендою житла, більш-менш цивілізацією та залізничними підприємствами. Бо по професії я та дружина залізничники.
Я ще не повідомляв свого роботодавця, що виїхав. Думаю якусь роботу запропонують, з маленькою зарплатнею, але хоч так. Правда не знаю в якому місті України.